Шкідливий (небажаний контент) — матеріали (зображення, відео, аудіо, тексти), що містять зображення насильства, порнографію, пропаганду наркотичних засобів, азартних ігор. Також це різноманітні комп'ютерні віруси та шпигунські програми.

Освітянам важливо пам’ятати про два аспекти шкідливого контенту. 

Перший стосується шкільного середовища. До нього належить наявність безпечної шкільної мережі, політики школи щодо онлайн-безпеки дітей і безпечного використання мережі Інтернет.

Другий аспект стосується постійної комунікації вчителів з учнями про те, що вони побачили в інтернеті. Якщо дитина стикається з труднощами під час онлайн-навчання, важливо, щоб вона не боялася розповісти про них і знала, що може отримати допомогу в будь-якій ситуації.

Це особливо актуально, коли навчання відбувається дистанційно та діти значно частіше використовують інтернет.

Часом вважають, що лише вчителі інформаційних технологій мають дбати про безпеку дітей онлайн. Але це не так, адже інтернет використовують на різних уроках, і безпека має бути наскрізною. Учителі, які хочуть, щоб як онлайн-, так і офлайн-формати навчання для дітей були ефективними і безпечними з погляду використання технологій, мусять постійно підвищувати свої цифрові компетентності й бути прикладом, як доречно поводитися в цифровому середовищі.

Встановіть у школі правила використання гаджетів. Ці правила мають бути закріплені в шкільній політиці щодо онлайн-безпеки. Така політика повинна встановлювати ще й порядок реагування на інциденти, пов’язані з безпекою дітей, зокрема в цифровому середовищі. Так, у школі може бути призначений спеціальний координатор для обліку та реєстрації порушень, пов’язаних з онлайн-безпекою, задля формування цілісного уявлення про наявні в школі проблеми та тенденції, що вимагають уваги. 

Забезпечте фільтрацію й моніторинг даних, які передаються через шкільну мережу, встановивши необхідні програми. Інтернет-провайдери можуть допомогти їх встановити. Учні не повинні отримувати доступ до шкідливого або неприйнятного контенту через шкільну мережу. Такі системи фільтрування та контролю контенту допоможуть звести до мінімуму передавання неприйнятного (наприклад, насильницького чи порнографічного) контенту в шкільній мережі. А системи фільтрування даних допоможуть відстежувати, хто, що, коли й на якому пристрої завантажує. Такий механізм є одним зі способів запобігання кібербулінгу.

джерело інформації https://stopfraud.gov.ua/ 

Інтернет став звичною частиною життя й невіддільним елементом навчання. Сьогодні завдяки онлайн-середовищу діти можуть навчатися за будь-яких умов й отримувати доступ до великої кількості корисної інформації. Інтернет дарує можливості, тому не варто ставитися до активного онлайн-життя учнів негативно.

Але й не потрібно забувати, що разом з перевагами існують  певні ризики, наприклад, кібербулінг. Кібербулінг — це використання онлайн-контенту або онлайн-спілкування, щоб принизити, переслідувати, залякувати або погрожувати дитині. Якщо ваші учні стикаються з проблемою кібербулінгу, важливо, щоб вони не боялися розповісти про це вам і знали, що можуть отримати допомогу в будь-якій ситуації. 

Як зрозуміти, що дитина піддається кібербулінгу?

• Дитина стала більш замкнутою, тривожною, сумною або злою. 

• Здається, що дитина стала самотньою або засмученою.

• Коло спілкування дитини в школі різко змінилося або вона повністю ізолювалась від колективу.

• Дитина менш активна у школі, прогулює уроки, не виконує домашні завдання.

Вам здається, що учень/учениця стали жертвою кібербулінгу? Ось простий алгоритм дій:

• Зберігайте спокій та спробуйте поговорити 

Не зліться, що учень/учениця менше часу приділяють навчанню. Спробуйте поговорити про їхні почуття та проблеми. 

• Підтримайте 

Допоможіть зміцнити впевненість учня/учениці. Хваліть на уроках, коли учень/учениця робить навіть незначні успіхи в навчанні. 

• Повідомте батькам 

Розкажіть батькам про свої підозри, що учень/учениця піддається кібербулінгу. Поясніть, що дитина не винна у цьому. Пам’ятайте, що дитині потрібна допомога та підтримка, а не стрес і сварки через оцінки.

• Підтримуйте зв’язок 

Будьте відкритими до спілкування та час від часу запитуйте про справи. Це допоможе налагодити контакт і довіру між вами.

• Допоможіть зібрати докази та повідомити про порушення 

Якщо ваші підозри справдилися,  допоможіть учню/учениця захиститися від подальших образ. Разом зробіть скріншоти негативних коментарів чи погроз, заблокуйте кривдників та повідомте в службу підтримки соцмережі, де відбувалося спілкування. 

Пам’ятайте, діти повинні знати, що таке приватність, і поважати інших у мережі. Рекомендуємо вам провести урок на цю тему в класі. 

Діти поза межами школи ведуть свої соціальні мережі, діляться даними й активно беруть участь в онлайн-житті. Освітній процес також неможливий без збору інформації про дітей і того, щоб вони ділилися своїми даними з учителями. Останнім часом навчання перейшло в онлайн-формат. У ньому ж і продовжується через повномасштабне вторгнення росії в Україну. Тому саме освітяни мають активно долучатися до того, щоб пояснювати дітям, як зробити навчання онлайн безпечним. 

Приватність — це цінність, розуміти яку повинна кожна дитина незалежно від середовища, в якому вона перебуває, і того, як відбувається онлайн-процес. 

Що таке приватність? 

Кожен має право на приватність. Воно містить:

• заборону на збір, зберігання, використання та поширення інформації про ваше приватне життя без вашої згоди;

• право контролювати інформацію про себе;

• право на захист честі та гідності;

• право на таємницю зв'язку; 

• право на захист персональних даних. 

Персональні дані — це певна інформація, за допомогою якої можна ідентифікувати особу, наприклад, прізвище та ім’я, дату й місце народження, громадянство, псевдонім, економічне й фінансове становище, дані про майно, банківські дані, підпис, адресу місця проживання. 

Кожна людина є власником персональних даних. Але діти часто поширюють свої персональні дані, залишають багато цифрових слідів. Саме тому на уроках варто говорити про приватність. Школа має виховувати в дітей, як і батьки, культуру онлайн-безпеки, зокрема щодо своїх персональних даних.

Що варто знати й робити, щоб учні дбали про свою приватність? 

1. • Проводьте уроки приватності для дітей. Найкраще інтегрувати основи онлайн-безпеки в різні дисципліни, щоб забезпечити кроссекторальний підхід, або виділити окремо час на уроки з онлайн-безпеки. Зокрема, рекомендуємо вже готові уроки на тему приватності:

     • для 1–4 класів;

     • для 5–8 класів; 

     • для 9–11 класів. 

   • Поясніть дітям, як налаштувати приватність у своїх акаунтах. Учні мають знати, що акаунт варто зробити закритим, щоб уникати таких ризиків, як небажані контакти, хейтспіч, кібербулінг. Також варто пояснити, що учні повинні приховати всі свої персональні дані й не публікувати їх у розповідях чи постах. Це такі дані, як номер телефону, адреса, електронна адреса, геолокація тощо.
     Детальніше про налаштування приватності:

     • Рекомендації щодо приватності в TikTok — тут;

     • Рекомендації щодо приватності в Instagram — тут;

     • Рекомендації щодо приватності в Telegram — тут;

     • Рекомендації щодо приватності у Facebook — тут.

   • Встановіть стосунки на основі довіри з учнями та будьте прикладом для них. Турбуйтеся про свою цифрову репутацію. Наприклад, кожного разу, коли під час офлайн-навчання Ви виходите з класу, блокуйте комп’ютер та пристрої, не зберігайте записані паролі на папері. Не публікуйте фото дітей без дозволу їхніх батьків. Не оголошуйте оцінки дітей публічно, адже оцінка кожної дитини — це її персональні дані також і вони мають бути конфіденційними. 

   • Використовуйте безпечні програми для комунікації. Якщо Ви використовуєте Viber, то уважно прочитайте цей пункт. Формальна комунікація з учнями має відбуватися з офіційної пошти викладача. Для неформальної комунікації, окрім пошти, використовуйте надійно захищені месенджери з наскрізним шифруванням, наприклад Signal або Whats’App. Усі ваші акаунти повинні мати складні паролі та бути захищеними двофакторною автентифікацією. Те ж саме порекомендуйте дітям. 

   • Розвивайте культуру поваги до персональних даних у школі. Для цього на рівні школи має бути розроблена політика щодо онлайн-безпеки, яка, наприклад, регулюватиме, як освітяни поводяться з персональними даними дітей. Детальніше про це Ви можете почитати в інших розділах

Грумінг — це встановлення дорослими дружніх і довірливих стосунків з неповнолітніми особами через Інтернет для вступу з ними в інтимний зв’язок, шантажування та залякування.

Спілкування в інтернеті — чудовий спосіб дружити з іншими дітьми онлайн, але онлайн-середовище також може бути небезпечним. За даними Міжнародного союзу електрозв’язку, 4,9 мільярда людей використовують інтернет. Будь-хто може сконтактувати з дитиною і не завжди з гарними намірами, на жаль. В Україні, як свідчить дослідження медіаграмотності та інформаційної безпеки підлітків, проведене НАПН України в травні – червні 2018 року, 7,1 % опитаних зазнавали переслідування в інтернеті, а це понад 77 тисяч підлітків.

Найстрашніша небезпека — грумінг, коли хтось будує стосунки з дитиною з метою сексуального насильства над нею. Таке жорстоке поводження може статися під час фізичної зустрічі, але дедалі частіше воно трапляється онлайн, коли дітей або молодь обманом схиляють до сексуальних дій за допомогою вебкамер або надсилання сексуальних зображень. Так у 2019 році Фонд спостерігання за інтернетом виявив понад 132 000 вебсторінок з відеоматеріалами, які містять сцени сексуального насильства над дітьми.

Освітяни повинні усвідомлювати такий ризик, щоб запобігти йому й під час навчання пояснювати дітям, які небезпеки трапляються через контакти в соціальних мережах.

Як розпізнати грумінг? 

• Грумери дуже вправні в тому, що вони роблять, і часто можуть подружитися з дитиною, вдаючи, що в них такі самі хобі та інтереси. Використовуючи підроблені облікові записи та фотографії, вони також можуть бути на вигляд як її ровесники.

• Однак не всі грумери вирішують маскувати свій вік чи стать. Деякі можуть уособлювати бажану фігуру, наприклад, модельного скаута, спортивного тренера, знаменитість чи впливову особу, тоді як інші використовують свій вік і досвід, щоб розвинути стосунки типу «наставника» зі своєю жертвою.

• Грумер буде використовувати ті самі сайти, ігри та програми, що й діти, щоб завоювати їхню довіру та подружитися. Однак вони також можуть маніпулювати, шантажувати та контролювати дитину, потенційно ізолюючи її від друзів та родини.

• Будь-яка дитина може опинитися під загрозою, незалежно від віку, статі, раси чи місця проживання. Деякі діти більш схильні до ризику через інші вразливості або особливі освітні потреби та обмеження, і їм може бути важко отримати підтримку дорослого, якому вони довіряють.

Як запобігти грумінгу? 

Найголовніше завдання — це запобігати грумінгу через розуміння небажаних контактів і того, як їх уникнути. 

• Поясніть дітям, чому важливо мати приватний акаунт. Тільки так вони зможуть визначати, з ким спілкуватися і хто буде стежити за ними. Поясніть, як налаштувати приватність акаунту в різних соціальних мережах. 

• Заохочуйте учнів видаляти контакти людей, яких вони не знають особисто. Попросіть їх переглянути всіх, хто підписався на них або з ким вони є друзями в інтернеті, і перевірити, чи знають вони їх. Якщо ні, можливо, варто видалити таких людей.

• Якщо учні отримують будь-який небажаний контакт від когось, кого вони знають, або незнайомої людини, заохочуйте їх повідомити про цю особу вам або батькам та заблокувати її.  Якщо контакт продовжується або стає агресивним чи погрозливим, зверніться до поліції.

• Видалення запитів від незнайомців. Заохочуйте учнів видаляти друзів або не схвалювати запити в друзі від людей, яких вони не знають. Хороша порада — перевірити, чи є них спільні друзі з людиною, яка надіслала запит. 

Але якщо небажаний контакт стався, проговоріть різні сценарії поведінки. На прикладі описаної нижче ситуації розкажемо, як комунікувати зі старшокласниками та навчити їх правильної поведінки. 

Уявіть таку ситуацію. 

Олегу 17 років. Йому важко запросити когось на побачення. Здається, ніхто не цікавиться ним у школі, до того ж він досить сором’язливий. Його друг пропонує скористатися застосунком для знайомств. Олег легко знаходить пару в той самий день.

Запитайте дітей: «Про які захисні заходи варто подумати Олегу, перш ніж погодитися?»

Можливі відповіді:

• Потрібно подумати, чи комфортно розмовляти з тим, кого він ніколи не бачив.

• Потрібно знати, чи може він перевірити, хто насправді ця особа.

• Потрібно знайти службу підтримки, яка може йому допомогти.

• Йому не варто зустрічатися з цією людиною, не розглянувши найкращі способи убезпечити себе.

Як освітяни можуть допомогти підготуватися до цього онлайн-ризику? 

Це можна зробити в такий спосіб:

• ввести приклади онлайн-стосунків або знайомств в інтернеті в уроки з онлайн-безпеки;

• допомагати дітям розпізнавати такі проблеми, як кетфішинг (коли людина видає себе за іншого користувача), щоб вони могли краще захистити себе в інтернеті;

• створити безпечне та шанобливе шкільне середовище, щоб учні почувалися комфортно під час обговорення таких питань;

• пояснити, що те, як ми представляємо себе в інтернеті, має свої переваги та недоліки;

• обговорити закони, які регулюють поведінку в інтернеті, як вони інформують про те, що є прийнятним (наприклад, надсилання світлин оголеного тіла або секстинг, тролінг, переслідування).

Дотримуйтеся основних правил безпеки, які допоможуть захистити себе та учнів від шахраїв в інтернеті.

Шахрайство в соціальних мережах

Учителі та батьки мають поговорити з дітьми про те, з ким можна спілкуватися, а кого краще уникати, і якою інформацією ділитися. 

Важливо пояснити учням, що будь-яке фото, надіслане в месенджерах чи соціальних мережах, залишається в мережі назавжди. Небезпечно також викладати фотографії зі школи та дому, вказуючи геолокацію. Не можна вказувати справжнє ім’я та прізвище — краще використати нікнейм.

Добре працює «правило бігборду». Попросіть учня/ицю уявити, що біля школи стоїть великий бігборд, який транслює його/її листування чи опубліковані фото. Чи йому/їй буде комфортно, якщо вміст соцмереж побачить найближче коло людей? Отже, варто подумати, що варто відправляти малознайомим чи зовсім незнайомим людям.

Оскільки соціальні мережі є платформою для комунікації  більшості учнів, цілком можливо, що цим скористаються шахраї. Однією з найбільш популярних схем шахрайства є поширення посилань на статті з приголомшливими заголовками про знаменитостей, натискання на які зазвичай перенаправляє користувачів на шкідливі вебсайти.

Окрім цього, шахраї можуть зв’язуватися зі своїми жертвами безпосередньо через повідомлення, надсилаючи пропозиції взяти участь у конкурсах або розіграшах. Таке посилання може спрямувати користувача на шахрайський вебсайт для інфікування шкідливим програмним забезпеченням або перехоплення конфіденційної інформації.

Створення фальшивого акаунта

Пошук романтичних стосунків також давно перейшов в онлайн, а платформи онлайн-знайомств стали зручним майданчиком для шахраїв. Однак зловмисники не обмежуються тільки сайтами та застосунками для знайомств, часто вони шукають своїх жертв у соцмережах і зв’язуються з ними через особисті повідомлення. Особливо легкою ціллю для шахраїв стають підлітки, які через брак досвіду або недостатній рівень цифрової грамотності можуть піддаватися маніпуляціям.

Зловмисники можуть видавати себе за людину, яку підліток вважає привабливою. Потім вони слідкують за своєю жертвою, допоки не досягнуть мети, — виманювання коштів або інтимного контенту для подальшого шантажу.

Як захиститися від шахрайств в інтернеті? 

• Під час пошуку стипендій чи освітніх програм в університетах або школах за кордоном необхідно перевірити, чи є організація, яка пропонує виплату, легітимною, знайшовши її в інтернеті та зв’язавшись з її офісом. Крім цього, за жодних обставин не варто переказувати комісію за обробку заявки або надсилати аванс за інші послуги.

• Варто пам’ятати, що привабливі пропозиції, наприклад, пара нових кросівок лімітованої серії за низькою ціною, цілком ймовірно, є шахрайством. Тому варто бути обачними й перевіряти надійність постачальника.

• Слід остерігатися повідомлень від незнайомих людей, особливо із сумнівними пропозиціями або підозрілими посиланнями. У будь-якому разі найкращий варіант — ігнорувати повідомлення та ніколи не переходити за посиланнями від невідомих користувачів.

• Під час онлайн-знайомств варто бути обережними з користувачами, які поспішають познайомитися та навіть зізнатися в коханні, що часто є ознакою шахрая по той бік екрана. Тут допоможе швидкий пошук за фотографією в інтернеті, щоб визначити, чи не видає людина себе за когось іншого.

Шахрайство, злами акаунтів — це поширені проблеми не лише серед дітей, але й дорослих. Тому, якщо ми хочемо, щоб наші дані належали нам і наша приватність залишалася тільки нашою, перше, що варто зробити, — потурбуватися про безпеку акаунтів у соціальних мережах. Учні часто несерйозно ставляться до цього. 

Під час навчання онлайн важливо, щоб доступ до комп'ютера та акаунтів у застосунках і месенджерах мала лише дитина. Тому для освітян пріоритетно говорити з дітьми, пояснювати та нагадувати про безпеку своїх акаунтів і пристроїв. 

Рекомендації, які Ви можете дати учням щодо базових правил онлайн-безпеки:

• Поговоріть про паролі, адже це цифровий щит на пристроях і в соцмережах. Пароль має містити не менше ніж 16 знаків — великі та малі літери, цифри та знаки. 

• Поясніть учням, що краще не використовувати акаунт Gmail, Facebook, Instagram для реєстрації нових акаунтів на сайтах чи в застосунках, включно з тими, які знадобляться на уроках. Для того, щоб не забути паролі до кожного акаунта в різних сервісах і платформах, краще звернутися до менеджера паролів. 

• Нагадайте учням про двофакторну аутентифікацію. Двофакторна аутентифікація — метод контролю доступу до комп'ютера чи гаджета, який вимагає більше ніж одного доказу, що це саме Ви хочете зайти на пошту чи в соціальну мережу. Наприклад, для входу в акаунт, крім пароля, потрібно ввести код, який прийшов на пошту чи мобільний телефон, або додатково пройти ідентифікацію обличчям чи відбитком пальця.
  Перегляньте та поширте серед учнів пам’ятку, як встановити двофакторну аутентифікацію в різних соціальних мережах: 

  • Як встановити двофакторну аутентифікацію в Telegram — дивитися тут; 

  • Як встановити двофакторну аутентифікацію в Instagram — дивитися тут; 

  • Як встановити двофакторну аутентифікацію у Facebook — дивитися тут.

• Порадьте учням й самі використовуйте ліцензійне програмне забезпечення та вчасно оновлюйте його. ​​У разі використання неліцензованих продуктів, ваші дані і комп'ютер можуть бути вразливими, а комп’ютер легше зламати. Під час навчального процесу звертайте особливу увагу на застосунки й програми, якими Ви користуєтеся (вони мають бути ліцензійними). 

• Розкажіть учням, що не варто відкривати сумнівні листи й переходити за незнайомими посиланнями. Після повномасштабного вторгнення збільшилась кількість фішингових атак і зловмисників, які прагнуть дестабілізувати освітній процес в Україні. Тому час від часу рекомендовано робити для учнів перевірки — надсилати невідоме для них, але безпечне посилання, і спостерігати за їхньою реакцією. Після експерименту обговоріть результати з учнями індивідуально. 

• В умовах онлайн-навчання можна пропонувати учням долучатися до онлайн-уроку щоразу за новим паролем, а не створювати єдиний для всіх занять. Наприклад, платформа Zoom пропонує віртуальну «залу очікування» для контролю доступу до онлайн-зустрічі. Функція запису аудіо та відео в інструментах відеоконференцій має бути доступна лише для хостів (людей, що створюють конференції).
  Учителі мають фіксувати випадки стороннього втручання в освітній процес і повідомляти про це керівництво освітнього закладу та Кіберполіцію.
  Щоб закріпити знання й отримати ще більше порад, якими Ви можете поділитися з учнями, пропонуємо переглянути відео.