Протидія домашньому насиллю

Що таке домашнє насильство?

Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Які є види домашнього насильства?

Домашнє насильство проявляється у різних формах

Психологічне насильство – словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, постійний психологічний тиск, намагання вас тримати у постійній психологічній тривозі.

Фізичне насильство – ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці.

Економічне насильство – позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення вас без ліків.

Сексуальне насильство – примушування до зайняття сексом без згоди, змушування робити неприпустимі для особи речі сексуального характеру, відео та фото зйомки сексуального характеру.

Усі види насильства небезпечні, тому що будь-який з них може привести до розладів психічного здоров’я або навіть до смерті особи.

Які заходи впливу можна застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство?

Законодавством встановлено, що до кривдника (особи що вчинила домашнє насильство у будь-якій формі) суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству може бути встановлено спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству.

До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать:

терміновий заборонний припис стосовно кривдника (виноситься уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України);

обмежувальний припис стосовно кривдника (видається судом);

взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи (здійснюється уповноваженими підрозділами органу Національної поліції України);

направлення кривдника на проходження програми для кривдників (відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування).

Як діяти у випадку домашнього насильства або його загрози?

розповісти про насильство тим, хто може допомогти;

продумати дії на випадок повторного насильства;

визначити місце, куди можна піти у випадку загрози насильства;

домовитися із сусідами, щоб вони викликали поліцію, якщо почують крики з квартири;

у безпечному, але доступному місці заховати документи, певну суму грошей, книжку з номерами телефонів, інші важливі папери, певний одяг та необхідні ліки;

унеможливити доступ до інформації про місце перебування потерпілої особи;

заздалегідь знайти номери телефонів місцевих служб, які можуть надати необхідну підтримку. Куди звернутися по допомогу? Якщо ви зіштовхнулися з домашнім насильством або стали його свідком ‒ зверніться по допомогу за вказаними номерами телефонів.

«Гарячі лінії» | телефони довіри:

Поліція, екстрений номер виклику поліції (повідомити про злочин чи правопорушення) – 102;

Національна гаряча лінія з протидії домашньому та гендерно зумовленому насильству – 15-47 (з мобільного чи стаціонарного телефону);

Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації – 0-800-500-335; 116-123;

Національна дитяча «гаряча лінія» – 0-800-500-225; 116-111;

Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0-800-213-103;

Telegram-чат «Правова допомога протидії насильству»